Нафтогаз України - Соціальна Відповідальність чи Підміна Функцій Держави
"Нафтогаз України" оприлюднив заяву про наміри вкласти значні кошти в розбудову соціальної інфраструктури Львівської області (читайте статтю
"Нефтегаз" займеться Львовской областью у "Деловой Неделе"). Допомога у відновленні памяток архітектури, фінансування онкологічного центру та подальша розбудова мережі газопостачання в області можуть лише вітатися. Власне останній пункт, - розбудова газопостачання, - має пряме відношення до діяльності компанії. Допомагаючи у розвязанні соціальної проблеми (а відсутність газу на селі ж власне соціальною проблемою), НАК сприяє розширенню ринків свого товару.
Водночас сумнівно, що НАК має обмежитись лише спонсорством інших об'єктів, про які йдеться в заяві. Одноразова фінансова допомога не вирішить проблеми довгострокового фінансування ані Оперного Театру, ані онкологічного центру. Можливо, компанія спільно із органами державного управління, здатна допомогти у визначення процесів управління тим же ж Оперним Театром, залучити власних спеціалістів до розробки бізнес-планів, навчити працівників медицини та культури ефективному управлінню своїми установами. Лише довгострокове партнерство із установами та органами управління здатне забезпечити віддачу від благочинних внесків Нафтогазу.
Паралельно із заявами про підтримку соціальних проектів, у Львові відбувалось пікетування голови НАК Івченка. Учасники пікетування закидали голові НАК вчинки, які далеко відходять від стандартів етики ведення бізнесу (розпродаж за безцінь Львівського м'ясокомбінату інвестору за рахунок дрібних акціонерів). Маємо надію, п.Івченко зможе відповісти на ці звинувачення, оскільки інакше тінь впаде на цілий НАК. Лише етичне керівництво здатне розбудовувати соціально відповідальні компанії.
Інформація про КСВ - Чекайте Припливу
Корпоративна Соціальна Відповідальність - звучить цікаво, надумано і неординарно для пересічного українського управлінця. Ті з нас, хто володіє англійською, де-не-де та й зустріне це словосполучення в англійському варіанті на сторінках новин, на спеціалізованих економічних сторінках і т.д. Одразу можна помітити можливість для виведення нового продукту на український ринок - інформація про КСВ, тематичні семінари, тренінги, конференції .... Звичайно, це природньо, звичайно, це згідно правил ринкової економіки, і, можливо, це допоможе зробити українські компанії більш відповідальними.
Проте давайте зупинимось і подумаємо - наскільки етичним є такий можливий бурхливий розвиток подій? Питання, на які наразі немає відповідей:
- Як можна проводити тренінги та організовувати конференції, якщо тренери та організатори не мали ані найменшого досвіду роботи із бізнесом?
- Чи все, що друкується на Заході у глянцевих обкладинках, вартує уваги? Хто зможе підвердити вартісність матеріалу, що доноситься до українського менеджера?
- Як гарантувати, що люди, які використовують перевагу першого на новому ринку, не узурпують ринок і не дискредитують ідею в очах потенційних споживачів (у даному випадку - компаній)?
- КСВ - у цій сфері межа між PR та правдивою інформацією, підтвердженою діями, є надзвичайно тонкою. Чи зможуть українські управлінці, які наразі перебувають у захваті від PR технологій, відсіяти зерно від полови?
- Хто зможе гарантувати, що новоявлені консультанти та спеціалісти із КСВ в Україні не нароблять помилок, поспіхом перекладаючи теорії, напрацьовані десь у Великобританії, до свого наступного тренінгу на тематику КСВ? Хто розгадуватиме загадки на кшталт "задіяння стейкхолдерів" та "менеджерські фрейморки"?
Цей віртуальний щоденник - не виключення. Це є спроба бути відкритим і запрошення до діалогу. Але навіть тут легко забути про етику чність висловлювань.
Певно, найцікавіше - це писати про те, що дійсно відбувається. Нещодавний приклад - стаття на уокаїнській сторінці ВВС
Nike оприлюднює список усіх своїх підрядників. Власне подібні статті здатні дійсно сприяти поширенню КСВ в Україні. Але тема відповідальної роботи із постачальниками потребує окремої розмови.
